Провокувати? Так. Але з повагою.

Коли ти шукаєш “іронічний зміст” або “графіті”, ти шукаєш не просто зображення.Ти хочеш відчути легкий дискомфорт.Ти хочеш, щоб щось змусило тебе запитати:“Я справді бачу те, що думаю, що бачу?”

Я провокую не заради моди.Я роблю це, бо не можу терпіти очевидне.Бо реальність і так нас виснажує.А мистецтво має право (і обов’язок) дати їй копняка — елегантно.

У моїх картинах є сарказм.Є іронія.Але також і ніжність.Як у кожній пробудженій душі: одна частина сміється, інша — плаче.

Я не боюся сказати занадто багато.Я боюся не сказати нічого.

І якщо після перегляду моєї роботи тобі трохи дивно...Чудово.Це означає, що ти живий.